- механічні - поширені у квартирах та приміщеннях площею до 100 м2;
- ультразвукові - дозволяють заощадити при опаленні приміщень великої площі.
Механічний теплолічильник давно відомий простотою своєї конструкції, не потребує джерел електроживлення і обслуговування. Є питання щодо чистоти теплоносія, тому фільтр грубої очистки обов'язковий. Важливим моментом є ціна - вона доступна більшості громадян, але відпрацює такий лічильник не довго. Як правило, це один міжповірочний період, потім його потрібно міняти.
Ультразвукові лічильники більш досконалі та точні в порівнянні з механічними, але і конструкція їх складніша. Їх принцип дії ґрунтується на використанні ультразвуку, який поширюється у воді з певною швидкістю. Щоправда це правило діє за однієї умови: у воді не має бути ніяких домішок. Інакше всі переваги зводяться нанівець, виміри будуть не точними.
Встановлення приладів обліку: алгоритм дій
Підготовка дозвільних документів на монтаж – це відправна точка. Після їх оформлення переходять до наступного етапу – встановлення. Послідовність дій виглядає так:
- укладання договору з сумлінним підрядником на проведення робіт з монтажу приладу обліку;
- створення індивідуального проекту та іншої технічної документації, яку потрібно узгоджувати із ресурсопостачальною організацією;
- монтаж приладу обліку;
- опломбування та постановка на облік у ресурсопостачальній організації.
Вимоги законодавства щодо встановлення лічильників тепла
Слід пам'ятати, що встановлення індивідуальних приладів обліку можливе лише у квартирах з горизонтальним розведенням системи опалення. Один лічильник видає дані вимірювань за всю квартиру. У регіональних центрах та в Києві будинки з такою системою розведення будувалися лише після 2000 року, тому власникам нерухомості, побудованої до цього періоду, доведеться обмежити своє бажання заощадити. Встановити загальнобудинковий прилад обліку - це все, що можна зробити у цій ситуації. Але й у такий спосіб можна заощадити до 30% від загальних витрат на тепло.